Пантеон (Париж)
| Пантеон | |
|---|---|
 | |
| 48°50′46″ пн. ш. 2°20′45″ сх. д. / 48.84619800002777623° пн. ш. 2.346105400028° сх. д.Координати: 48°50′46″ пн. ш. 2°20′45″ сх. д. / 48.84619800002777623° пн. ш. 2.346105400028° сх. д. | |
| Тип споруди | мавзолей і церква[1][2] |
| Розташування | .svg){kind=small} Франція[1][2], Quartier de la Sorbonned[2]V округ Парижа |
| Архітектор | Жак-Жермен Суффло, Jean-Baptiste Rondeletd[3] і Maximilien Brébiond[3] |
| Початок будівництва | 1758 |
| Висота | 83 м |
| Стиль | архітектура неокласицизму |
| Належність | католицтво |
| Стан | пам'ятка історії класифікованаd[1] і пам'ятка історії класифікованаd[1] |
| Адреса | place du Panthéond (28) |
| Оригінальна назва | фр. Panthéon |
| Епонім | апостол |
| Вебсайт | paris-pantheon.fr |
  Пантеон (Париж) (Франція) | |
 | |
 Пантеон у Вікісховищі | |
Пантео́н (фр. Panthéon) — пам'ятка культури неокласичного стилю в Латинському кварталі Парижа. Побудований у XVIII столітті як церква святої Женев'єви, сьогодні Пантеон є усипальницею видатних особистостей Франції. Неодноразова зміна призначення будівлі, її оздоблення, написів і символів, дозволяють простежити шлях становлення французької нації.
В 1744 році король Франції Людовик XV присягнувся побудувати церкву, присвячену покровительці Парижа святій Женев'єві, якщо він одужає від тяжкої хвороби. Одужавши, він доручає маркізу де Маріні побудувати церкву на місці руїн абатства святої Женев'єви. Архітектором був обраний Жак-Жермен Суффло. Взявши за взірець римський Пантеон, Суфло розробив амбіційний проект храму завдо́вжки 110 м, завши́ршки 84 м і 83 м заввишки, з масивним портиком коринфського ордеру і величезною криптою.
Будівництво почалося в 1758 році, але через брак коштів і смерть архітектора воно було завершено учнями Суфло лише в 1790 році. Завершення будівлі збіглося з початком французької революції і новий революційний уряд зробив з ще не освяченої церкви некрополь для видатних людей Франції, що отримав назву Французького Пантеону. На фронтоні з'явився напис «Великим людям вдячна вітчизна» (Aux grands hommes, la patrie reconnaissante). Двічі після цього Пантеон ставав церквою, а з 1885 року, коли в ньому був похований Віктор Гюго, базиліка святої Женев'єви остаточно стала усипальницею.
1851 року фізик Леон Фуко підвісив під центральним куполом Пантеону 67-метровий маятник, що став відомим як Маятник Фуко, і довів цим експериментом обертання Землі навколо своєї осі.
Серед інших в Пантеоні були поховані (дата поховання):
- Оноре Мірабо (1791, прах перенесено в 1794)
- Вольтер (1791)
- Жан-Поль Марат (1794, прах перенесено)
- Жан-Жак Руссо (1794)
- Жан Лан (1810)
- Жозеф-Луї Лагранж (1813)
- Жак-Жермен Суффло (1829)
- Віктор Гюго (1885)
- Лазар Карно (1889)
- Марі Франсуа Саді Карно (1894)
- Еміль Золя (1908)
- Леон Гамбетта (1920)
- Поль Ланжевен (1946)
- Луї Брайль (1952)
- П'єр Кюрі (1995)
- Марія Кюрі-Склодовська (1995)
- Андре Мальро (1996)
- Олександр Дюма (батько) (2002)
- Жан Зе (перепохований у 2015)
- ↑ а б в г base Mérimée — ministère de la Culture, 1978.
- ↑ а б в archINFORM — 1994.
- ↑ а б https://www.techno-science.net/glossaire-definition/Pantheon-Paris-page-3.html
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Panthéon, Paris |
- Le Panthéon, Temple de la nation, éditions du Patrimoine, coll. " Itinéraires du Patrimoine " ISBN 2-85822-342-4.
- Mona Ozouf, " Le Panthéon ", dans Les lieux de mémoire, t. I : La République, Gallimard, Paris, 1984.
- Jean-François Decraene, Petit dictionnaire des Grands Hommes du Panthéon. (У цьому виданні є повний список похованих у Пантеоні з біо- та бібліографічними даними)
- Le Panthéon : Livre avec un CD Édition en braille, Pierre Wachenheim & Hoëlle Corvest, collection Sensitinéraires, éditeur Patrimoine Eds Dun ISBN 2-85822-904-X.
- Denis Bocquet, Panthéon ou église Sainte-Geneviève: les ambiguités d'un monument (1830—1885), Paris Sorbonne, 1992[1]
|
